Names as Memory: Ukraine's Conference on History and Identity
In times of war, names become more than labels - they become acts of resistance. Street signs torn down and replaced, villages renamed to erase centuries of heritage, rivers and mountains stripped of their indigenous voices - this is the quiet battlefield of historical memory.
This April, Ukraine hosts a vital conference on history that places historical onomastics at its core. Organized by the Ministry of Education and Science alongside European partners, the event gathers educators, local officials, and scholars to confront a critical question: How do names preserve identity when physical monuments fall?
Among seven thematic sections, "Historical Onomastics – Current State and Trends" stands out as particularly urgent. In Ukraine's ongoing decommunization process - and now, derussification - place names (toponyms) and personal names (anthroponyms) serve as frontline tools of cultural restoration. Each renamed street, each restored village name, each revived hydronym is a stitch in the fabric of national memory.
But this work demands scholarly rigor alongside civic courage. How do we distinguish authentic historical names from Soviet-era impositions? How do we recover pre-20th century toponymy when archives have been destroyed? How do naming practices reflect shifting identities across generations?
The conference welcomes both in-person and remote participation - critical for scholars displaced by war. Selected papers will contribute to a collective monograph titled "Healing Memory: Culture of Memory as a Restoration Technology" - a fitting metaphor: names as medicine for collective trauma.
Deadline for submissions: April 3, 2026
Learn more: https://cuesc.org.ua/conf_hist/
In a nation fighting not just for territory but for narrative, every name reclaimed is a victory. This conference reminds us: to rename is to remember. And to remember is to survive.
Українська
Імена як пам'ять: конференція з історії та ідентичності в Україні
У часи війни імена стають більшим, ніж просто позначками - вони перетворюються на акти опору. Знесені вивіски, перейменовані вулиці, села, яким повертають історичні назви, річки та гори, що знову звучать своїм рідним ім'ям - ось тихе поле битви історичної пам'яті.
У квітні Україна приймає важливу конференцію з історії, де історичній ономастиці відведено ключову роль. Організатори - Міністерство освіти і науки, Академія рекреаційних технологій і права та європейські партнери - запрошують педагогів, місцевих чиновників, науковців для обговорення гострого питання: Як імена зберігають ідентичність, коли фізичні пам'ятки руйнуються?
Серед семи напрямів роботи окремо виділяється секція «Історична ономастика - стан та тенденції». У процесі декомунізації — а нині й дерусифікації - топоніми (назви місць) та антропоніми (особові імена) стають інструментами культурного відновлення. Кожна повернена назва вулиці, кожне відроджене сільське ім'я, кожен гідронім - це нитка, що зшиває розірвану тканину національної пам'яті.
Але ця робота вимагає наукової глибини поряд із громадянською мужністю. Як відрізнити автентичні історичні назви від радянських нав'язувань? Як відновити дорадянську топонімію, коли архіви знищені? Як імена відображають зміни ідентичності між поколіннями?
Конференція передбачає очну, заочну та дистанційну участь - особливо важливо для науковців, переміщених війною. Кращі доповіді увійдуть до колективної монографії «Healing Memory: культура пам'яті як технологія відновлення» - символічна назва: імена як ліки від колективної травми.
Дедлайн подання матеріалів: 3 квітня 2026 року
Деталі: https://cuesc.org.ua/conf_hist/
У нації, що бореться не лише за територію, а й за нарратив, кожне повернене ім'я - це перемога. Ця конференція нагадує: перейменувати - означає згадати. А згадати - означає вижити.